БІЛЬ, БІЛЛЬ

БІЛЬ – БІЛЛЬ Біль1, болю, ор. болем, ч. Відчуття фізичного страждання. Він аж застогнав від болю (Марко Вовчок). Біль2, білі, ор. біллю, ж. зрідка. Білі нитки; білість. На рушники та на хустки Білять біль дівчата (П.Куліш); Вона \[Лукія\] була як біль біла, очі мов у божевільної (Б.Грінченко); Усю ніч не спала Та біль сукала; По горі ходила Та до тої білі говорила: – Ой біле ж моя тонесенька! Кому ж ти будеш вірнесенька? (пісня). Білль, -я, ор. -ем. У США, Великій Британії тощо – проект закону, що виноситься урядом або членом парламенту.